Історична довідка
адміністративно-територіального становлення Кіровоградської області
Кіровоградська область була утворена згідно указу Президії Верховної ради Союзу РСР 10 січня 1939 року, одночасно із Запорізькою і Сумською областями, у складі Української РСР. В Указі було сказано: "Утвердить представление Президиума Верховного Совета Украинской ССР об образовании Кировоградской области с центром в г. Кирово с переименованием города Кирово в Кировоград". Підписали Указ голова Президії Верховної Ради СРСР Калінін Михайло Іванович і Секретар Президії Горкін Олександр Федорович.
За цим Указом до Кіровоградської області увійшли:
місто Кіровоград, Аджамський, Бобринецький, Витязівський, Долинський, Єлисаветградківський, Знам'янський, Кіровоградський сільский, Компаніївський, Новгородківський, Новопразький, Олександрійський, Петрівський, Устинівський райони Миколаївської області;
Великовисківський, Добровеличківський, Маловисківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Піщанобрідський, Рівнянський, Тишківський, Хмелівський райони Одеської області;
Златопільський, Кам'янський, Олександрівський, Підвисоцький, Чигиринський райони Київської області;
Новогеоргіївський і Онуфріївський райони Полтавської області.
Таким чином, з моменту утворення нашої області її адміністративний устрій складався із 30 районів і Кіровограда, як міста обласного значення.
Під час німецької окупації 1941-1944 років Кіровоградська область була розділена на гибіти (округи), які ввійшли до складу Миколаївського генерального округу (генеральбецірку), підпорядкованого Райхскомісаріату України з центром у місті Рівне. Гебітскомісаріати знаходилися у Бобринці, Гайвороні, Долинській, Кіровограді, Новомиргороді, Олександрівці, Олександрії, Гайвороні. Кожен гебіт складався з чотирьох-п'яти районів: Бобринецький – з Бобринецького, Рівненського, Устинівського та Витязівського; Гайворонський – з Гайворонського, Голованівського, Грушківського (Ульяновського), Новоархангельського та Підвисоцького; Долинський – з Долинського, Новопразького, Новгородківського та Петрівського; Кіровоградський – з Кіровоградського, Аджамського, Великовисківського та Компаніївського; Новомиргородський – з Новомиргородського, Хмелівського, Маловисківського, Новоукраїнського та Златопільського; Олександрівський – з Олександрівського, Єлизаветградківського, Кам'янського та Чигиринського; Олександрійський – з Олександрійського, Онуфріївського та Знам'янського. Добровеличківський, Піщано-Брідський та Тишківський райони входили до Первомайського гебіту. Крім того, частина Гайворонського району (правобережна відносно Південного Бугу) перебувала у Трансністрії – окупаційній території, підпорядкованій румунському командуванню.
Червонокам'янський район виділився з Олександрійського району згідно Постанови Оргкомітету Верховної Ради УРСР по Кіровоградській області від 28 січня 1939 року «Про розукрупнення Олександрійського району», але відповідний Указ Президії Верховної Ради УРСР вийшов тільки 17 січня 1945 року, тому в документах воєнного періоду він не фігурує.
Велика Радянська Енциклопедія у 1953 році подає склад Кіровоградської області у кількості З1-го району. Такий склад області зберігався до 1954 року.
У січні 1954 року, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 7 січня 1954 року про створення Черкаської області, Златопільський та Кам'янський райони відійшли до нової області.
У лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року, до Черкаської області відійшов Чигиринський район, а Вільшанський, Гайворонський, Голованівський та Ульяновський (колишній Грушківський) райони Одеської області – до Кіровоградської області.
За Указами Президії Верховної Ради УРСР відбулося укрупнення районів області, а саме:
7 червня 1957 року ліквідовано Тишківський район – його територія ввійшла до складу Добровеличківського району;
25 вересня 1958 року відбулося укрупнення Кіровоградського, Маловисківського та Новомиргородського районів за рахунок території сільрад ліквідованого Великовисківського району;
16 січня 1959 року ліквідовано Аджамський район – територія ввійшла до складу Кіровоградського району;
21 січня 1959 року ліквідовано Червонокам'янський район – територія ввійшла до складу Олександрійського району;
17 липня 1959 року ліквідовано Підвисоцький район – територія була розподілена між Голованівським і Новоархангельським районами;
12 листопада 1959 року ліквідовані Витязівський, Єлизаветградківський і Піщанобрідський райони – території сільрад цих районів, залежно від розташування, відійшли до Бобринецького, Вільшанського, Знам'янського, Кіровоградського, Новоукраїнського, Олександрівського та Рівненського районів;
12 листопада 1959 року укрупнився Новомиргородський район – за рахунок міста Златополя і території дев'яти сільрад колишнього Златопільського району Черкаської області;
30 грудня 1959 року за Указом Президії Верховної Ради УРСР до складу Новомиргородського району була передана Пастерська сільрада Кам'янського району Черкаської області;
3 квітня 1962 року за рішенням № 238 Кіровоградського облвиконкому, Іваноблагодатнівська сільрада Маловисківського району передана до складу Кіровоградського району, а Веселівська Новомиргородського – до складу Маловисківського району.
Наприкінці 1962 року до складу Кіровоградської області входило 24 райони.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року відбулося подальше укрупнення районів області, у результаті якого було ліквідовано дванадцять районів: Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Компаніївський, Знам'янський, Новгородківський, Новомиргородський, Новопразький, Онуфріївський, Рівненський, Устинівський та Хмелівський, їхня територія ввійшла до складу дванадцяти укрупнених районів – Бобринецького, Добровеличківського, Долинського, Кіровоградського, Кремгесівського (колишнього Новогеоргіївського), Маловисківського, Новоархангельського, Новоукраїнського, Олександрівського, Олександрійського, Петрівського та Ульяновського.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року було проведено розукрупнення районів Кіровоградської області – замість 12-ти районів створено 18: Бобринецький, Гайворонський, Голованівський, Добровеличківський, Долинський, Знам'янський, Кіровоградський, Компаніївський, Кремгесівський, Маловисківський, Новгородківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Олександрівський, Олександрійський, Петрівський та Ульяновський. А вже 1967 року були відновлені Вільшанський, Онуфріївський та Устинівський райони.
У 1969 році місто Кремгес (до 1832 року з перервою у 1795-1806 роках – Крилов, потім, до його перенесення на нове місце – Новогеоргіївськ, з 1954 року – селище гідробудівників, у 1955-1961 роках – селище Хрущов, у 1961-1962 роках – місто Хрущов, з 1962 року – Кремгес) було перейменоване на Світловодськ, Кремгесівський район відповідно – на Світловодський.
Межі Кіровоградської області остаточно визначилися на 1960 рік, а територіально-адміністративна структура – на 1968 рік. Подальші незначні земельні переділи проходили тільки на рівні сільських рад.
Так, 29 грудня 1998 року від Петрівської сільської ради Петрівського району відокремлено адміністративно-територіальну одиницю Йосипівську сільську раду.
Рішенням обласної ради від 25 липня 2008 року на базі колишнього військового містечка Кіровоград-25 утворено Лісівську селищну раду Олександрівського району.
Таким чином, на сьогоднішній день область нараховує 21 район, 4 міста обласного значення, 2 райони у місті, 8 міст районного значення, 27 селищних та 376 сільських рад.
На сьогодні Кіровоградська область становить єдиний гармонійно функціонуючий організм, кожна ланка якого зберегла своє історичне, економічне і соціальне значення, а разом вони консолідуються під егідою спільної державно-національної ідеї.
