Перлині степу - 70!
10 січня 2008 року Кіровоградська область відзначатиме свій сімдесятий день народження.
Саме та адміністративно-територіальна одиниця, що є центром України, і безкраї степи та густі ліси якої простягаються із заходу на схід та з півночі на південь. Той самий регіон, який має великий творчий і науковий потенціал, потужні промислові підприємства та відомі сільськогосподарські формування. Область, яка своєю територією об'єднує більш ніж мільйонну людську спільноту, яка творила, творить і буде творити історію славетного краю між Дніпром і Бугом.
За роки існування області в її трудових колективах зросла величезна кількість людей, які прославили наш край - видатні трудівники промисловості й сільського господарства, видатні вчені різних галузей наук, незабутні герої боротьби з фашизмом, уславлені літератори й артисти, вчителі й лікарі, велика плеяда спортсменів. Треба віддати належне - ці люди були помічені, про них написані книги, монографії, статті.
Україна пишається іменами наших земляків - Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької, Володимира Винниченка, Василя Порика, Петра Кошового, Олексія Мазуренка, Юрія Яновського, Василя Сухомлинського, Арсенія Тарковського, Дмитра Чижевського, Олександра Гіталова, Леоніда Шліфера, космонавтів Попова та Маленченка і багатьма іншими.
А починалося все так... 11 січня 1939 року в газеті «Правда» було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР» від 10 січня 1939 року.
Як відзначалося в тогочасних директивних документах, з метою поліпшення управління територіями, удосконалення структури керівних органів та наближення їх до трудових колективів, безпосередніх виробників, соціально-культурної сфери, було проведене розукрупнення ряду областей України.
До складу Кіровоградської області увійшли території 31 району: тринадцять - Миколаївської, десять Одеської, п'ять - Київської та два - Полтавської областей, її центром стало місто Кірово, перейменоване в Кіровоград. До складу області увійшло 6 міст та 9 селищ міського типу. Загальна чисельність мешканців області складала 1176906 чоловік, у тому числі 100380 проживало в обласному центрі. Діяло 100 промислових підприємств (34 тисячі працюючих), 131 артіль промислово-кустарної кооперації (6400 працюючих), 1806 колгоспів, 35 радгоспів, 64 МТС.
1940 рік. У системі культури працювало 594 бібліотеки та 1073 клубні заклади. У вищих навчальних закладах навчалося 7,6 тис. студентів, у школах працювало 8,9 тис. вчителів. Медичні послуги надавали 446 лікарів (без зубних).
Сільськогосподарська галузь 1940 року мала наступні показники:
|
Показники
|
1940
|
|
Чисельність поголів'я та птиці в господарствах усіх категорій, тис. голів
|
|
великої рогатої худоби
|
391,5
|
|
у тому числі корів
|
181,4
|
|
свиней
|
352,5
|
|
овець та кіз
|
142,9
|
|
птиці
|
...
|
|
Виробництво основних видів тваринницької продукції в господарствах усіх категорій
|
|
м'яса (у забійній вазі), тис.т
|
49,4
|
|
молока, тис.т
|
230,0
|
|
яєць, млн.шт.
|
181,4
|
|
вовни, т
|
475
|
|
Виробництво основних сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств, тис. ц
|
|
зернових культур
|
14088,0
|
|
у тому числі кукурудзи на зерно
|
1705,0
|
|
цукрових буряків (фабричних)
|
11930,0
|
|
картоплі
|
3336,0
|
|
соняшнику
|
867,0
|
|
овочів
|
1856,0
|
|
|
|
|
Урожайність основних сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств, ц з 1 га
|
|
зернових культур
|
13,2
|
|
у тому числі кукурудзи на зерно
|
19,7
|
|
цукрових буряків (фабричних)
|
205,0
|
|
картоплі
|
79,0
|
|
соняшнику
|
12,5
|
|
овочів
|
112,0
|
Відповідно до указу про утворення Кіровоградської області, з метою організації обласних установ, здійсненя керівництва господарським і культурним життям області та підготовки й проведення виборів до обласної Ради депутатів трудящих було утворено організаційний комітет Президії Верховної Ради УРСР по Кіровоградській області. Протягом 1939 року він виконував функції обласного виконкому.
Головою оргкомітету був Віталій Павлович Іщенко. Оргкомітет підготував вибори до першої Кіровоградської обласної Ради депутатів трудящих, які відбулися 24 грудня 1939 року. Цього ж дня оргкомітет передав свої повноваження обраному першому виконкому Кіровоградської обласної Ради.
Головою першого виконкому Кіровоградської обласної Ради було обрано Віталія Павловича Іщенка - директора радгоспу, кавалера ордена Трудового Червоного Прапора.
При виконкомі було створено 17 відділів і управлінь та сім постійних комісій: сільськогосподарська, бюджетна, шкільна, промислова, комунальна, торговельно-заготівельна, оборонна.
Перший виконком діяв до 3 серпня 1941 року - дня окупації м. Кіровограда і відновив свою діяльність у листопаді 1943 року в м. Олександрії, а після визволення обласного центру 8 січня 1944 року. продовжив свою роботу за старою адресою.
Після війни область розпочала відновлювати свою економіку.
У 50-х роках збудовано Кременчуцьку ГЕС.
Флагманом індустрії Кіровоградщини традиційно залишався завод "Червона зірка" - провідний розробник і виробник посівної техніки і культиваторів, що забезпечував потребу в них селянських господарств усіх республік колишнього СРСР, і продукція якого користувалася великим попитом у країнах, що входили до Ради економічної взаємодопомоги. Загалом вона надходила у сорок країн світу. Зі спорудженням 90-го, 14-го і механозбирального корпусів "Червона зірка" перетворилася на флагман сільськогосподарського машинобудування всієї країни.
Паралельно реконструювався завод "Гідросила", який до того випускав звичайні гідронасоси. Поштовхом до реконструкції стало те, що в конструкторських бюро Харкова, Мінська, кількох міст Росії розпочалося проектування тракторів та комбайнів нового типу. У результаті на "Гідросилі" приступили до виробництва гідростатичних трансмісій, в тому числі й для комбайнів "Дон", "Дон-1300", "Дон - 1500".
Період 60-70 років характеризується інтенсивним будівництвом сучасних промислових підприємств, підприємств переробної галузі, житла і соціальної сфери. На карті області з'явились такі унікальні за технологією і виробництвом підприємства, як Світловодські комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів та завод чистих металів, кіровоградські «Радіозавод» та «Друкмаш». Далеко за межами області відома продукція Заваллівського графітового комбінату. Нарощувалися виробничі потужності і в 80-90 роках. За порівняно короткий термін введено в дію десятки найсучасніших підприємств. На Дніпрі збудовано потужний комплекс з виробництва збірного залізобетону об'єднання "Дніпроенергобудпром", який забезпечує залізобетонними конструкціями більшість споруджуваних атомних електростанцій.
Одним з найбільших будівельних майданчиків області стало будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Справді животворною артерією для більшості жителів обласного центру, міст Олександрії та Знам'янки став збудований у короткі строки водогін "Дніпро-Кіровоград". Особливо інтенсивно велося спорудження великих промислових підприємств. Також в ці роки були введені в дію підприємство з видобутку уранових руд у м. Кіровограді, завод з виробництву феронікелюв смт. Побужжі Голованівського району, нові потужності олександрійських науково-виробничого об'єднання "Етал", заводу "Поліграфтехніка", знам'янських заводів "Пуансон" і "Акустика". Успішно в ці роки йшло будівництво цукрових заводів, підприємств з переробки м'яса і молока. Відповідно до перспективного плану розвитку області інтенсивно велась газифікація населених пунктів Кіровоградщини.
За 70 років розвитку Кіровоградщини, обласну раду очолювали 11 керівників: В.П.Іщенко, В.Г.Ком'яхов, Г.А.Турбай, Л.Г.Кравченко, М.К.Кириченко, П.С.Кошевський, Д.П.Максименко, В.І.Желіба, В.А.Долиняк, М.О.Сухомлин, В.І.Сибірцев. Нинішній голова обласної ради п'ятого скликання - М.О.Сухомлин.
Порівнюючи період розвитку краю з людським життям, можна твердити, що 70 років - вік не лише зрілий та вельми поважний, а і такий, з вершини якого варто озирнутися та поміркувати над минулим, розставити все по своїх місцях, підвести підсумки зробленого, пояснити причини невдач.
Історію часто поділяють на до і після. До революції та після, до війни та після, до перебудови та після, і, нарешті, до незалежності та після набуття незалежності.
Без зайвої патетики можна сказати що, з 1991 року розпочалася новітня історія України, новітня історія Кіровоградщини. У період більше, ніж за 12 років ми зазнали підйом національної свідомості та економічну кризу, відчули себе вільними громадянами нової держави і були вимушені знову знайти себе, своє місце у нових соціальних умовах.
Сьогодні упевнено можна сказати - 70 років - це лише рубіж на великому шляху. Адже попереду ще багато роботи. І усі мешканці області, незважаючи на всесвітню економічну кризу, з оптимізмом дивляться у майбутнє. Приводом для цього слугують успіхи наших нових відроджених підприємств. Потужно розвивається добувна галузь, що також сприяє і розвитку територіальних громад на підставі соціальних угод.
Селяни підтримують аграрний авторитет нашої землі. Зростає творчий та науковий потенціал області. Олімпійці та паролімпійці прославляють на міжнародних аренах наш благодатний степовий край.
Мешканці краю усвідомлюють те, що кожна віха в історії Кіровоградщини має певне значення і не можна перекреслювати здобутків, яких було досягнуто у попередні десятиліття, - власна історія повинна вчити мудрості, далекоглядності й відповідальності за долю рідного краю. І лише спільними зусиллями можна примножити багатство області. А основне завдання на найближчі роки в роботі органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу - створення економічної і соціальної інфраструктури, яка б забезпечила нормальне функціонування території й достойне життя наших громадян.
Головною рушійною силою, яка спонукає до дій сучасників, є теза про те, що рідна Кіровоградщина не лише місце, де виріс, навчався, працював, досяг певних успіхів, а і домівка, мала батьківщина - найзатишніше в усьому світі місце. Тут дім і тому потрібно дбати про нього ще краще.